###Олег Федорчук: Якби не Газзаєв, ми б узагалі не знали Ярмоленка ###

Олег Федорчук аналізує гру Андрія Ярмоленко та розповідає про шанси заграти в одному із європейських клубів.

Талановитий чи функціональний? Не бачу в ньому якихось надзвичайних даних: Ярмоленко не настільки наділений фізичними кондиціями, як колись Павло Яковенко, не настільки швидкий, як свого часу Ігор Бєланов, не настільки витривалий, як раніше Володимир Безсонов. У чому головний його козир? Дриблінг. Андрій може обіграти сам на сам будь-якого захисника середнього рівня. Ще можна згадати добре поставлений удар лівою...- Можу сказати, що із сучасної генерації українських виконавців подібним може похизуватися лише Євген Коноплянка.

Бути "одноногим". Так, Ярмоленко правою ногою у футбольному сенсі майже не володіє. Після 20 років виправляти цей момент навряд чи доречно. Однак треба дещо розуміти. Є три варіанти володіння м'ячем: 1) Володіння однією ногою — такими були Блохін і Марадона, таким є Мессі. 2) Володіння (в професіональному сенсі) обома ногами — це рідкість, в Європі такими були Беккенбауер і Кройфф, у нас — Мунтян і Буряк. 3) Вправне володіння головою, при тому, що внизу футболіст діє погано, то можу пригадати німця Грубеша або донеччанина Старухіна. Та головне те, що факт неволодіння двома ногами не є перепоною для успішної кар'єри гравця — знову-таки перед нами приклад Мессі. Безумовно, подібний недолік звужує простір дій, але є далеко не вирішальним.

Осінь як синонім спаду? Чесно кажучи, слідкую не стільки за окремими виконавцями, скільки за командами...- Помітив, що організм Ярмоленка, як і більшості футболістів, розвивається хвилеподібно: припустімо, торік у нього спад був не лише восени, а й навесні — в квітні він був найкращий у чемпіонаті України, а перед Євро згас. Цей момент тренерам варто враховувати. Як і те, що для нього, гравця з габаритами, мають бути інші навантаження, ніж у "малюків".

Чи заграє (припустімо, в Італії)? У плані ментальному проблем не буде взагалі — нині світ став космополітичним, молодь повсюди має однакові інтереси, стиль життя. То футболісти радянського покоління (Михайличенко, Заваров) не зуміли прижитися там, а вже Шевченко, представник перехідного періоду, почувався, як риба у воді. Андрієві буде ще легше...- Що стосується суто футбольного виміру, то тут усе залежить од тренера: припустімо, якби не Газзаєв, ми б узагалі не знали Ярмоленка, тобто якщо його умовний новий наставник повірить у нього, це забезпечить 80 відсотків успіху.

Чи відпустять (припустімо, в Італію)? Треба усвідомлювати: футбол — це бізнес, тут мислити треба іншими категоріями: якщо гравець хоче піти, то тільки нерозумний президент не відпустить його, бо так він утратить і гроші, й футболіста. За умови попиту треба відпускати й спокійно займатися пошуком заміни...-